Доня
Михаил Петровский
Доня. Яка ти будеш,я не знаю. Чарівна донечка мая. Відам тобі усе що маю. Всю свою душу і життя. У твоїм чистім,ніжнім грунті. Я посаджу зерно добра. І буду щиро поливати. Своїм теплом,немов з відра. Моя коханна,мила доню. Стеблинка,ластівка моя. Візьму тебе в свої долоні. Немов маленьке зайченя. Тобі веснянний подих вітру. Промінчик сонця золотий. Все те,що мають усі діти. Для себе заново відкрий...
2020-01-05 13:12:01
0
0
Інші вірші поета
Повіки. Переміни Я живу... Мандри.
Інші поети
Ruslan
@unhappy_anonym
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4470
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4338