Останній дим
Знову цей їдкий аромат... Я ховаюсь від нав'язливих думок, Та мені не втікти, і це мабуть знак, І це мабуть ще один урок. А в душі всі ікони горять, І вся віра згасає, не тільки до бога. Я стояла на перетині  доріг Та мене заманила стежинка убога. Ну чого ж ти чекаєш? Вдихай цей дим! Покаліч свою нервову систему, Покаліч все життя ,покаліч себе І створи ще одну зайву проблему. Та проблема - це ти , це твої думки, Переломи , падіння  які ти ховаєш, За цей ніби останній, але все таки дим . Краще б випила просто чаю.
2019-06-04 22:49:28
6
0
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4116
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2947