Melengető szerelem
Niel
Hideg van ide kint, nagyon fázom Megfagytak ajkaim, csókjaidra vágyom. Kedvesen ölelsz még is úgy érzem, Finom érintésed, kegyetlen éget. Előttem állsz, de nem mozog puha ajkad, Beszéd nélkül is megértem minden egyes szavad. Nélküled megfagyott, megfáradt vézna testem. De szerető pillantásod, ismét fel tüzel engem. Otthon számomra minden, hol te szerelmem volnál. Hol hozzám bújva, vézna arcomra, csókokat szornál. Mind az, mit jelentesz egy tág fogalom. Ha szabadna, rólad szólna minden mondatom. Hideg van ide kint, de már nem fázom. Ezt a zord hideget, mosolyd miatt állom. Magadhoz ölelsz, s szíved dobbani érzem Gyönyörű szemeidbe most már büszkén nézek. S így, hogy ajkam érinti, érinti puha orcád, Figyelmemen kívül marad, az egész ország.
2018-05-02 19:40:24
5
0
Інші вірші поета
Édesapám Édesanyám Vér és verejték Kegyetlen Szerelem
Інші поети
Mennah Mostafa
@mennahhxx
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12137
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2235