"Не в цей час"
Кохання існує, але не в цей час, Бо серце моє вже не б’ється для нас. Згоріли всі мрії, мов листя в вогні, Та тінь твого образу живе ще в мені. Я чую твій голос і шепіт вночі, Та більше не гріють вони мої дні. І спогад мов тінь, що піде без слідів, Ти був моїм світом — тепер лише тінь. І хоч я ще чую твої всі слова, Вони вже не бачать мого сприйняття. Кохання існує, але не в цей час, Бо серце моє так не хоче образ. І може колись ми знайдемо наш шлях, Але в дану мить — не наш цей час. І може зустрінемось, як прийде час, Та зараз між нами багато образ… Тебе я кохаю, але не для нас, Той шлях, що веде моє серце в той час. Де спогади ніжно торкаються ран, Де світло і тінь, що горить лиш для нас. Та серце моє не чекає на нас… Можливо, колись перетнуться шляхи, Та зараз між нами — мовчання й думки. Тебе я кохаю, але не для нас. Любов, що палає, але так невчас. Вогонь, що палає та гасне на раз, І серце моє не шукає образ. І спогади тягнуть мене у той час, Та все проминає, стираючи слід, І нам не вернути загублений світ.
2025-04-07 10:15:09
1
0
Схожі вірші
Всі
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5492
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2155