"Не в цей час"
Natalochka
Кохання існує, але не в цей час, Бо серце моє вже не б’ється для нас. Згоріли всі мрії, мов листя в вогні, Та тінь твого образу живе ще в мені. Я чую твій голос і шепіт вночі, Та більше не гріють вони мої дні. І спогад мов тінь, що піде без слідів, Ти був моїм світом — тепер лише тінь. І хоч я ще чую твої всі слова, Вони вже не бачать мого сприйняття. Кохання існує, але не в цей час, Бо серце моє так не хоче образ. І може колись ми знайдемо наш шлях, Але в дану мить — не наш цей час. І може зустрінемось, як прийде час, Та зараз між нами багато образ… Тебе я кохаю, але не для нас, Той шлях, що веде моє серце в той час. Де спогади ніжно торкаються ран, Де світло і тінь, що горить лиш для нас. Та серце моє не чекає на нас… Можливо, колись перетнуться шляхи, Та зараз між нами — мовчання й думки. Тебе я кохаю, але не для нас. Любов, що палає, але так невчас. Вогонь, що палає та гасне на раз, І серце моє не шукає образ. І спогади тягнуть мене у той час, Та все проминає, стираючи слід, І нам не вернути загублений світ.
2025-04-07 10:15:09
1
0
Інші вірші поета
"Y a-t-il de l'amour ?" "Він і Вона" "А я ще досі в тій зимі" "Щось не зрозуміле..."
Інші поети
Charlie
@CharliePage
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16945
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12780