"Щось не зрозуміле..."
В мене до нього щось не зрозуміле… Ні слово, ні звук, Та ніби між нами невидимий рух. Погляд ловлю, і серце тремтить, А розум питає: навіщо болить? Не кличу, не знаю, чи хочу, чи ні, Та думки про нього — мов зорі в мені. Забути не можу, тримає в мені Те щось незрозуміле — і в снах, і в житті. Він — ніби ближній, і ніби чужий… А я все мовчу — і в думках знову з ним. Я думала — пройде, розчиниться в дні, Та з кожним ще більше живе він в мені. Сама собі брешу, ховаюсь в словах, А серце кричить про нього в думках. Це більше, ніж просто хвилинне тепло, Це те, що без нього в мені не жило. Зізнаюся тихо — нехай без прикрас: Мабуть, покохала… хоч і вкрай не на час.
2025-04-06 15:43:16
1
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1428
Разве сложно сказать...
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3265