Про самотність
Говорять, є такі люди —
ті, що самі шукають самотність.
Не бояться її, не тікають,
а мовчки сідають поруч.
Вони дивляться в небо без слів,
спостерігають за квітами вдень.
Та самотність — не ворог, не карма,
не крик у подушку вночі.
Це ніжність, загорнута в тишу,
це просто момент, коли серце
втомилось від зайвих речей.
Її не бояться — приймають,
як дім, що в душі збудували.
Вони не від світу тікають,
а просто часом — в собі зникають.
Щоб серце трохи спочило,
щоб світ на паузі став.
Щоб спогади не мовчали,
а спокій у жилах співав.
Такі люди — прості, інакші,
у натовпі — з тишею на “ти”.
І навіть серед гучної маси
вони обирають піти…
Не назавжди. Лише трохи.
В свій світ, де самотність — не гріх.
Де в тиші знаходиться правда
і сила в мовчанні без слів.
2025-05-20 22:36:34
2
2