Смуток.
Надежда Васильевна
Чашка кави на столі, Ледь цигарка догора, Холодно так на душі , Мабуть осінь вже прийшла... А в очах бринить сльоза, Смутком душу -загружа. Лист кружляючи лягає, на долоні Ніжно- ніжно, Ніби хоче душу мою своєю ніжністю зігріти.
2018-10-03 19:15:33
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Аля Ткаченко
Шик ✨
Відповісти
2018-10-03 19:56:50
Подобається
Інші вірші поета
Подих осені. Мить життя. Вчитель! Ніч і дощ.
Інші поети
Екатерина Арлей
@Katherine_morningstar
Mimi Meow
@Mimi_meow
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2539
Сумую без тебе
Вікторія Тодавчич
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2673