Порожнечі
МОРГАН РЕЙ
Очі були такі яскраві, Порожнечі були безмежні. Ми програли в цій грі, Одне одного ми залежні. Там де попіл, де був вогонь, Там палали мої надії. Лише дотик твоїх долонь, Там притулок моєї віри. Там безмежність любові людської, Там печалі немає, я знаю. Там де ти - щастя ллється рікою, В твоїй вічності я заблукаю. Порожнечі такі безмежні, Ця самотність така зваблива. Без тебе так нестерпно, Без тебе неначе злива.
2023-01-22 18:01:09
18
9
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (9)
МОРГАН РЕЙ
@Честер Фінч , щиро дякую)
Відповісти
2023-07-19 14:45:37
Подобається
МОРГАН РЕЙ
@Lexa T Kuro , радий, що вам сподобалось)
Відповісти
2023-07-19 14:45:47
1
МОРГАН РЕЙ
, але люби....
Відповісти
2023-07-19 14:45:53
Подобається
Інші вірші поета
Мед ТАНЦЮЙ СЛОВА - ЦЕ ПОЦІЛУНКИ ОБІЦЯЮ
Інші поети
Mesa
@mesa
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
42
5
1316
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
37
4
4306