Контраст буття
(18+)
Я бачила сьогодні смерть. Не щасливу і не благодатню, І навіть не стражденну. Стражденними були останні хвилини, Коли Життя передавало ще сповнене її милосердя тіло у руки сестрі. А Смерть поцілувала, пестливо погладила тіло. Під крики і плач ще живих, стояла біля краю труни і мовчала. - Що ж ти за істото, Життя? Чи що за прокляття? Твої симптоми на хвороби численні не схожі, а все ж ти хвороба, не виліковна. І навіть в останні миті любові, ти б'єш і душиш їх, як скотину, а вони дурниці плетуть, наче це я винувата. Однак ці страждання в хвилини, коли ще у твоїх руках вони спочивають. І навіть тоді ти не даси їм посміхнутись на хвилю. Вони все гадають, яка я, хоч ще ніколи не бачили тебе! Твої криві риси обличчя, і одіж багату, в котрих ти ховаєш щось потаємне. Ти б'єш і смієшся, катуєш, плюєшся, а потім благаєш про прощення, падаєш ниць і цілуєш: у губи, у брови, і в очі, і в вуха і навіть у груди. Від бруду твого вони зовсім здуріли і так прив'язались, що навіть забули, хто винен у смерті їхній, крім них. Родились у Смерті і повернулись у Смерть.
2022-11-21 21:34:40
2
0
Схожі вірші
Всі
Why?
I was alone. I am alone. I will be alone. But why People always lie? I can't hear it Every time! And then They try to come Back. And i Don't understand it. Why?
61
4
8381
Приходи (RU-UA)
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1185