Весна

Miriam Krips

Надворі квіти розцвітають. Я ніжний запах їх вдиха. У небі птахи пролітають. Із легкістю душа зітха. Бринить мелодія мажорна, Неначе пісня солов'я, Неначе сила чудотворна Творить вселенськії дива. Трава на лузі зеленіє, З'являється на гілках цвіт, Туман за полем бовваніє, Синіє небо на весь світ. Весна приходить так раптово, Без стуку в двері, у вікно, Тоді, коли ми не готові, Хоч мали б бути вже давно. Вона прийде у кожне серце, Зігріє маминим теплом. І, наче, рІзке, гостре скерцо, Струмки наповнить джерело. Я побіжу за течією, Пущу кораблик по воді. Він попливе кудись із нею, А потім зникне в далині.

2019-06-24 13:23:42

Інші вірші поета

Стилет Легкість душі Подвійні стандарти Засніжені думки

Інші поети

@HabibaWaleed

sambridhi

@sam6ridhi

Veilka

@Docthespacerock

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1512

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11396