Пробач!
Miriam Krips
Коли лиш темрява навкруг, До тебе прийде справжній друг, Й покаже тобі світло. Освітить ним він вірний путь. Найголовніше - не звернуть - Там зло є непривітне. Зі мною сталася біда - Я повернула не туда, Й самій ніяк не вийти. Та образила я друга, Й охопила мене туга. І що тепер робити? Кричу йому: "Допоможи!" А він: "Тепер отам й лежи!" І що ж я наробила? Кричу йому: "Пробач! Пробач!" Та чую лиш мій тихий плач. Ой, як я завинила! Встаю на ноги й іду. Обов'язково я його знайду! Чого б не коштувало це. ..Я бачу там його лице..
13.06.2018
6
0
Інші вірші поета
У небі краще Я закохана в зиму... Подвійні стандарти Меланхолійна депресія
Інші поети
Sp Sp
@sp123
Corry T'Erickson
@Corry_T_Erickson
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
1986
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11430