Меланхолійна депресія
Miriam Krips
Ранковий сонця промінь Обличчя моє лоскоче. Міста буденний гомін. Йду, жмурячи очі. Вдихаю тепле повітря. Пахне зіллям, росою. Волосся розвіює вітер. Небо вражає красою. Я йду, та куди не знаю. Перебираю свої думки. Згадую, як колись мляво Життя ішли сторінки. Не бачила сенсу у ньому, Себе називала "Нездара!" "Непотріб!" "Сміття!". Утому Не могла побороти роками. Ненавиділа себе я постійно За кожен власний "косяк". Думала усе безнадійно. Не могла бути більше я так. І це сонце, небо та вітер, Роса, травичка, та місто Досі душу не можуть зігріти. Та життя набуває, все ж, змісту. Помалу підіймаюсь на ноги, Струшую землю з колін. Не потрібна мені допомога. Я сама добиватимусь змін. Я сама весь свій сум переборю, Сама своє щастя знайду, Сама собі життя я сотворю, Сама до вершини дійду. Та невдячна не можу я бути Тим людям, котрі в мене є, Бо завдяки ним змогла я збагнути, Ким насправді в житті цьому є.
2019-06-23 11:00:50
4
0
Інші вірші поета
Подвійні стандарти Засніжені думки Весна Грип
Інші поети
Lilya Foxyyy
@LillyFox
arion _4
@hranutel
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1352
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5020