Так, я боюся зірватись на крик
Есмеральда Еверфрі
Так, я боюся зірватись на крик, Знову мовити слово разюче, І нехай до такого світ звик: Що програю йому неминуче. Мені страшно піддатися злу, Що шепоче до серця невпинно Про заплáту, про помсту тому́, Що колись ударяло так сильно. Нас навчають з дитинства за все Всім монетою тою ж платити, Гордість мати, не втратить лице, Бо сильніші лише гідні жити. Мені лячна* картина, де монстр, Взявши гóру над людством, над мною, Мов черлений, безжальний зюйд-ост**, Рознесе клич останнього бою. Так, щоразу страшусь, що було б, Не навчи мене Світло прощати. Й саме цей ось фантомний озноб Надихає, упавши, вставати. * - те саме, що "страшна". ** - південно-східний вітер.
21.02.2021
9
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Oliver Schatz
@Есмеральда Еверфрі Но я то понял, всё же, что ты голос свой готова возвысить И я сказал: "О, боже" Это поможет мне мой доход повысить.
Відповісти
21.02.2021, 13:33
1
Есмеральда Еверфрі
Вам заважає?)
Відповісти
21.02.2021, 13:35
Подобається
Есмеральда Еверфрі
рада підняти вам настрій;)
Відповісти
21.02.2021, 13:37
Подобається
Інші вірші поета
Нові пригоди Нам завжди ліпше бачиться вночі З усіма буває... Забудемо про біль
Інші поети
Virtoria
@Victoria_Sandulenko
David Laurent
@ledavdebvs
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4855
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3921