Заповедная земля
Где та правда не понять нам Ни сегодня, ни вчера. Ссорят годы даже братьев. Здесь хамас, там хезболла. А я маленький прижатый, С четырёх сторон моря. От оклада до зарплаты Сокращается земля. Солнце в небе и оконце, За окошком Бога взгляд. И доносит Богу Солнце Всё, что губы говорят, Всё, что думают печальны От жары мои мозги. А я думал, это тайна, А кто выведал – враги. И летят в меня ракеты, Вам же кажется, цветы. Бьёт собаку палкой этой Божий ангел с высоты. Слышишь, ангел, гадом буду, Не трудись напрасно, зря! Только ждать да верить в чудо, Заповедная земля.
2023-10-19 10:57:07
0
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11746
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12714