Смерть за Рим!
Не приемлет духовность насилья Никогда. Было много дорог. Третий Рим погибает в России, Истукан его рухнет в песок. И не стоит ругаться и спорить: Кто здесь враг, если каждый неправ. От империи жителям горе, Если нет у людей её прав. Если есть у людей твоих точно На забвение право, на смерть. Как же грустно и гадко, и пошло На предсмертные муки смотреть. Ты пугаешь соседей дубиной Страшных ядерных войн, но теперь Показал тебе мир свои спины И не счесть тебе новых потерь. Не желают империи дети За чужие дворцы воевать. И нет веры в величие смерти, Если в странах чужих погибать. Тень четвёртого Рима забудут, Царству духа не надо земель. И Россия очнётся и будет Без своих вороватых царей. Есть у ада чертей батальоны, Все империи отданы им. Не погибнет случайно ребёнок. Глаз за глаз, зуб за зуб, смерть за Рим.
2023-01-26 14:18:05
1
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Євгеній Назаренко
Цікавий вірш, гарно написаний. Добре розвинута думка
Відповісти
2023-01-26 16:09:46
Подобається
Михаэль Казакевич
Невозможно гордиться духовностью и бездуховностью одновременно. Либо сила духа, либо "сила в плавках".
Відповісти
2023-01-26 16:58:53
Подобається
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5429
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1961