Мне ангел
Мне ангел предложил прочесть тетрадь Какой-то жизни: правды и обмана, Стихов, обрывков прошлого романа, Детей, а их любить, растить, рожать. Я пролистал на лавочке в тиши. Закат спешил – успеть бы до заката. Там смерть в конце, там брат восстал на брата И о природе строчки хороши. Там безутешна старенькая мать, Толкают волны лодочку проворно, Там женщины стоят одеты в чёрном. Ну сказка, что с неё нам, право, взять? А ветер, засучивши рукава, Кружил над морем мальчиком упрямым, Командуя уставшей бурей-мамой, Вздымая в небо волны как слова. Ну, что нам чья-то лодка, чья-то жизнь? Сплошная беллетристика, поверьте. Лишь строчки мне понравились о смерти. Нам, только дай, о смерти расскажи. Вернул тетрадь назавтра. Ветер сник, Приплыла лодка да с гребцами к суше. Наверно спят и души свои сушат. Вот ангел вновь – иль то его двойник – Явился. – Ты прочёл мою тетрадь? Так завтра облачишься в тело снова И проживёшь от корки и до слова Последнего. О, Господи, опять! А я забыл их, помню только стих О мальчике над бурным морем синем, Где тает белой пены соли иней, Где сушат души, смерти грозный лик.
2024-02-01 12:58:55
1
0
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4954
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4021