Благослови меня тёплыми ливнями
Благослови меня, призрак над городом, Благослови меня тёплыми ливнями! Ты научи меня всё, что нам дорого, Сеять в полях вокруг взмахами сильными. Ты научи огонь пламени белого Не опалить души тела незрячего. Брошу в костёр любви – всё что я сделаю, Чтоб отделить от лжи всё настоящее. В жизнь возвращаюсь вновь, словно змея из кож, Словно росток пророс колоса нового. А ты, коса, меня – рано ещё – не трожь! Не напитался сок вкуса дубового. И не нашлось вокруг тела незрячего, Тела готового к дружбе и верности, Сердца такого же да настоящего, Сердца горящего пламенем, беглого. Благослови меня, призрак над городом Мудрым напутствием, тёплым судьбы дождём. Пусть не глазами – душёй буду голоден. Вечным горит огнём верность в пути моём.
2023-04-03 06:35:17
0
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5134
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2966