Благослови меня тёплыми ливнями
Благослови меня, призрак над городом, Благослови меня тёплыми ливнями! Ты научи меня всё, что нам дорого, Сеять в полях вокруг взмахами сильными. Ты научи огонь пламени белого Не опалить души тела незрячего. Брошу в костёр любви – всё что я сделаю, Чтоб отделить от лжи всё настоящее. В жизнь возвращаюсь вновь, словно змея из кож, Словно росток пророс колоса нового. А ты, коса, меня – рано ещё – не трожь! Не напитался сок вкуса дубового. И не нашлось вокруг тела незрячего, Тела готового к дружбе и верности, Сердца такого же да настоящего, Сердца горящего пламенем, беглого. Благослови меня, призрак над городом Мудрым напутствием, тёплым судьбы дождём. Пусть не глазами – душёй буду голоден. Вечным горит огнём верность в пути моём.
2023-04-03 06:35:17
0
0
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1973
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4518