Темна ніч

Mery

Темна ніч покрила все, Зорі засіяли, Це кінець, усе, Власне, більшого ми не чекали. Зорі ніби промовляють: - Додай краски в душу, Всі давно цього чекають, Але я не мушу. Це кінець, мені всерівно. Стану я зорею, Буде це прекрасно, Якщо стану нею. І тоді подивлюсь я, високо у небо, Привітаю темну ніч. Будучи зорею.

2019-08-23 18:52:59

7

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

Сандра Мей

Цей твір припав мені до душі. ( " додай краски в душу" Як на мене краще б звучало: барви або фарби. Але це суто моя думка) А так вірш прекрасний. П.С люблю ніч)

Відповісти

2022-12-30 12:29:43

1

Mery

@Сандра Мей оу, він старий. Дякую 💋

Відповісти

2022-12-30 12:31:06

1

Сандра Мей

@Mery немає за що ( колись теж допустилась такої помилки в старому вірші)

Відповісти

2022-12-30 12:31:48

Подобається

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

25

5825

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12418