Вода

Marta_Zeppelin

Вода стікає по підвалах. Вода стікає по ліжках. Вода стікає по землі. Вода стікає по мені. Тече на ліво, Зліва в право. Тече, тектиме і текла. Тектиме, бо не має права, Щоб кров по венах не текла. Хотілося б весь вік кричати, І всі години в переліт, Шукати, плакати, стогнати. Щоб посмішку удень вдягти. І говорити в алфавіт. І так всі ночі напроліт. А що тепер? Тепер, напевно, вже час ламати моноліт, Під ним цвітуть пахучі трави; Живе маленький неофіт. Малим родився, Ним і вмре. Такії довго не живуть. Їх душать в ліках, топлять в нервах. Бо ті навзрид лише ревуть. А люди у вогні — Купаються в багні, Всміхаються стіні, Згинаються у небутті.

2019-12-06 00:46:06

Інші вірші поета

Греція й Єгипет Без назви Подорож

Інші поети

Крістіна Мокружицька

@KRISTI_LOVE_

Lolly Jail

@pain_and_sweetness

Інга

@troubled_soul

Схожі вірші

Всі

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

1168

Моє диво

Фαйղα Եօթթí #AР #FN

А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno

1430