Промінчик сонця на удачу
А я піду й не скажу "Прощавай" Закривши двері тихо я заплачу Цей дім був рідний, а тепер чужий Я візьму камінь з саду на удачу Закриють хмари небо голубе Осінній дощ напустится з-за хмари І я скажу тобі лише одне Що більш тебе я не кохаю І десь промінчик з-за хмари вигляда Усмішкою веселою зігріє І дасть надію далі на життя А дощ все зайве з лиця змиє І я крокую далі по життю Під носа тихо я собі бурмочу "Всміхайтесь люди навіть дощу Бо той промінчик сяє на удачу..."
2023-10-24 10:29:37
7
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Lexa T Kuro
Світло на душі, приємний післясмак... Чудовий вірш!🌼☀️
Відповісти
2023-11-03 21:06:02
1
Марта Вітовська
@Lexa T Kuro Дякую ☺️❤️
Відповісти
2023-11-03 21:06:37
1
Схожі вірші
Всі
Дівчинко
Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.
103
16
4318
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4895