Гідність в пам'яті
Мар'ян Кофлюк
....Небо вкрила темна ніч, І тільки солдати стоять пліч-о-пліч. Оберігають наш солодкий сон, Щоб не забрали нас вороги в полон Не відійдуть вони ні кроку назад І не страшний їм ворожий "град". Бо рідна їм земля, то єдиний скарб, Який носить в серці кожний солдат. За недоспані ваші холодні ночі, За біль на серці і мокрі очі. Нехай загинуть війська ворожі По той бік колючої огорожі. Біль і смуток піде в забуття. Доля солдата хай буде в Божих руках. Хай подіям цим нема вороття, Але в наших серцях пам'ять про хлопців завжди жива! M@rkoff
2019-03-03 17:39:09
1
0
Інші вірші поета
Життя Дух козацтва Чужина не моя Світ у смутку
Інші поети
Схожі вірші
Всі
"Я буду помнить"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .
43
7
2655
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12590