НЕ ПОКИДАЙ
Я бо березі біжу і шукаю море Щоб поглинуло усе - і страх, і горе Навкруги ані зорі, не дує вітер Хвилі наче завмерлИ сонце не світить Не покидай мене Я не розхрещена І хоч не вірую Все ж знаю як жити в мирі Не покидай мене Кричала я ввісні Може й увірую Хоча б на мить А прокинулась і все - знову добре, - вдома Поруч тихо син сопе, не турбує втома Тільки сон не відпуска, під ногами хвилі Хоч де море, а де я - поміж нами милі. Я гадала що світи наші так далеко, Що реальність і думки- вірити не легко Поєднались в світ один: як земля І море. Я жила лише в однім та впливають двоє.
2026-01-03 21:00:06
0
0
Схожі вірші
Всі
" Вздох неба "
Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶
39
4
3093
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4800