Тобі пора йти
Трамвай зі скрекотом старця Доїжджає до твоєї зупинки Відкриваються двері із болем Заболіло у грудях Десь біля серця Тобі пора йти, це кінцева Я щасливий йду за тобою до виходу, В уяві тримаю за руку, Погладжую втомлену шкіру На повороті до веж із квартир, Що звизають до неба мов глисти Непевно сказала: "Мені пора йти" Я ж покликав на трохи присісти Сонце вечірнє гріло повіки Сліпило свідомість крізь твоє обличчя Так легко біля тебе думками летіти Але тобі пора йти Знаєш, я збрехав Мені було не по дорозі Я пішов далі по сусідній трамвайній колії Лиш встигла ти зникнути у під'їзді. 7.10.2022 (18:29)
2022-10-28 23:32:41
5
0
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
21
1536
12
А море сліз вже висохло давно. Давно забуті фото й переписки. Я живу неначе у кіно, І це кіно трагедія, не більше.
85
4
8366