Резонанс
Man Vi
Ш-х-х-х... Ш-х-х-х... Ш-х-х-х... Шум Автівок Він-бо резонує від подібності звуків і буднів Ударів дверей і провертання ключа Ударів годинника десь у Лондоні Ударів мого серця, яке метр-півтори над підлогою, і нескінченно над безмежністю Кидаємо тіні по формулі Дихаємо, бо датчики алярмують до мозку Прокотився трамвай... Відбив іскри, здійснив пожежу та й зник І я у ній Палаю Кричу пошепки: "Все чудово!"
2020-02-02 12:20:19
2
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Man Vi
Все добре, я живий, з даху не плигаю 😁 Це вірш десь з жовтня-листопаду
Відповісти
2020-02-03 15:00:20
Подобається
Інші вірші поета
Мовби Символ пустоти Прибій To Kill
Інші поети
breeze_
@breeze_
Схожі вірші
Всі
Я і ніч
Анастасія
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
13434
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3049