Altanka
Альтанка порожня, лиш тихе повітря
Хапає повно́ту несказаних слів
Забуті всі лиха, депресії вістря
Сягають свідомості чистих голів.
Прощання мине, та й забуде цвісти
Грибками з брудних розвеселених п'ят.
А далі усе! Майбуття твого міста
Заманює темінь лиш власних кімнат.
І нові стежечки. За ними — весілля.
За ними — цілунки, обвиті в любов.
Дівчата і друзі, клуби й похмілля
По венах тектимуть і знову і знов.
Порожня альтанка скрипить, мов чужа
Потріскана фарба, і древо гниє.
Заскигле тихенько трава-ковила
Згадає щасливе й твоє, і моє.
Покаже моменти, що сповнені сміху.
Останнюю краплю розмов і морів.
А поки — вирішуй, велике чи лихо,
Що друзів в альтанці ти стріти не хтів.
2018-09-01 08:09:07
7
0