Хостел

Mamutova_Kistka

Пріючи зупиняюсь посеред дороги Тягну сумки у місце де крапка на моєму смартфоні Новий хостел, авжеж, ну хоч не на дворі Не забути спитати від вайфаю паролю. Зупиняюсь перед залізним парканом Зухвалість пропала Мрію про сигарету Нарешті приймає мене якась дама Потягало її життям напевно. Жалкую, невдовзі, що не слухав ту жінку З повним мішком шукаю вбиральню Вриваюсь в кімнату де є добрі люди Схоже завадив їм, та все ж підказали. Пройшовся районом, в такому не був ще Не був як жилець, а так звісно ходив Всюди лиск автівок, акуратні газони Відчував себе злодієм серед тих хто це життя приручив. Кімната забита, всі сплять перед працею Гори сумок під столом і ліжками Веду себе тихо, лягаю на нижню Яка дивна удача, не люблю високо спати День другий, 12-та, не дихаю носом З вакансією мене таки намахали Читаю дурниці що пише куратор Не довга зупинка, час знову речі збирати

2023-10-26 12:58:49

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12766

Чуточку внимательней

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !

40

8

3148