Зустріч світів
- Смотрю я на небо, и вижу жизнь - А чого не державною? Холоп ти князівський - та розумієш, мужик, я не умею говорити чистою, солов'їною. Ми живемо не в Україні. А у "великій імперії". Наша мова з тобою - українська Признана мовою селюків панівських. - О, розумію тебе, ці довбані розуміння Ще довго будуть в головах людства. Але з цим не треба миритись, Треба йти бунтом! - Це ти зараз такий сміливий. Подивився б на тебе я тоді. В моєму часу то ми - нелюди. Наше життя - просто майно чиєсь. - Так, життів багато забирає кожна революція. Але якщо ви тоді не побореться за наші свободи, То сьогодні, прямо як зараз, Ми будемо вмирати за рідну землю, та за рідну мову. Ти кажеш, що ми тільки на язиках - сміливці. Але по факту ми більш патріоти. Ми готові вмирати й вбивати, тільки.. За для своєї - волі.
2023-11-02 06:16:56
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Хонна
дякую за такий відгук) приємно, що комусь цей вірш зайшов🙃
Відповісти
2023-11-02 09:38:30
Подобається
Lexa T Kuro
Дуже не просту тему ти підняв, і дуже гідно! 👍
Відповісти
2023-11-03 20:30:24
1
Схожі вірші
Всі
У серці...
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
108
16
9625
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1929