Сад серед душ
Хонна
Була то чаща, Що скидалася на сад. Були могутні то дуби, Що вважали себе грушами. І жила там дівчина одна Що виглядала так, Якою і була. Молода, руда, красива, З фігурою що прославляють всі поети. А художники ніколи б не змогли Відобразити краси її. Хоча зовні то була богиня, Всередині душі її був мрак. Вона була розбита, Вона чекала все на щось - На одну людину... Вона згадувала все її Вона ще пам'ятала. Хто він.. точніше ким він був. Її ніхто вже не кохав. Не міг. Бо в душі її був розлад Вона б хотіла закохатись і сама. Але все згадувала Його. Коли місяць сходить В небо без зірок. Дівчина сидить і дивиться угору. І мов би поруч з нею ще один митець замовк. Сидить, тримає її руку... Кінець історії цієй, Ще нам все не відомий. Ми просто дивимось на неї. Кохаємо її.. Але підійти ми поки що не можемо. Повинна тільки перший крок сама вона зробити...
2023-07-02 14:31:24
1
0
Інші вірші поета
Єв.Геній - найкращій друг Перо vs Диктофон Запах сухої трави.. Сесія
Інші поети
Andrianirina Ramampy
@andrianirina_ramampy
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
3796
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16746