Осінь
Калюжа, кофе, тепла ковдра Ноги мерзнуть, руки теж За вікном дощара ллє цілодобово. І ти існуєш, не живеш. "Буття - така непізнана матерія Її не можна зрозуміти. Ви просто живете, як тії звірі", - Це філософів пора нещасних Одні коти нормальні Вони з'їдають все Та восени, коли у всіх апатія Вони лежать, мурчать тільки для тебе
2023-10-16 19:31:24
6
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Привіт) Який чудовий апатично-депресивний вірш😉😁 Для мене осінь чарівна пора, тому не можу погодитися з твоїм гг у вірші). Але холод не дуже добре переношу(( Інколи "осінь" - це стан душі, так як і щастя😉 Рада, що пишеш знов. Не губись😉Яскравого цікавого тобі жовтня! 🍂🍁☀️
Відповісти
2023-10-17 04:04:13
1
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11524
Я і ніч
Поїзд падає в ніч. Це-останній ліхтар. Я і ніч. Віч-на-віч. То морозить. То жар. Ти вже, певно, заснув, Ти подушку обняв. Ти мене вже забув. В тебе тисячі справ Я від тиші глуха. Від мовчання німа. Я одна. Клич- не клич. Я і ніч. Віч-на-віч.
105
8
12478