Чудак бажає мені удачі
Маленька безока дівчинка з ножем
Смертельне кохання
 Молоденький бармен
Жвавий старець винороб
Гром та Блискавка
Найкраща веселка у світі
Розбишаки Вітри
Легенда про хатинку у лісі
Чорна кінна коляска
Зброя, багато зброї
Серійний вбивця
Моя єдина молитва...
Смертельне кохання

- Здається дощ починається..

- Де?

Тут і на мене впала перша крапля холодного дощу. Друга. Третя. Почало мрячити.

- Пішли он до бару, бачиш, світиться.

- Та, пішли, тільки ти заходь, а я зараз, забіжу за будівлю, та зроблю свої справи

- (Дарвін хрюкнув від сміху) Дивись не затопи весь парк

- Та куди мені…

Я пішов за бар, дощ тим часом потроху посилювався. Я на мить зупинився, підняв голову у небо, розплющив очі так сильно, як тільки міг. Я дивився вверх, тільки вверх. Яка ж то краса… Краплі дощу падають на моє обличчя. я дивлюсь в небо, де пливуть темно-сірі хмари, важкі, мокрі.. великі: «Чорт!», - одна з крапель плюхнулась прямо в моє розплющене око: «Ідіоти!», - я накричав на небо, погрожуючи йому кулаком, і хто тут ще ідіот… десь далеко, але ярко засліпила мені очі блискавка, через декілька секунд до мене дійшов грім.

Я швидше забіг за будівлю бару, та застиг просто на місці. У достатньо великій калюжі крові лежав чоловік. Йому було років 20-24 приблизно. Хлопець був з довгим чорним волоссям. В одній руці він тримав той самий ніж дівчинки. Іншу руку він порізав. Кров тоненьким струмком стікала до землі, змішана з дощем. Я перевів погляд на стіну, де був напис, явно зроблений за допомогою пальця, та крові. Слова вже почали змиватись, але я все-таки встиг прочитати. Усього чотири строки:


Всі називають тебе - любов.

Я ж кажу, що ти вбивця.

Для душі ти погибель і кров,

Що затікає мені у серце.


Я схопив телефон, почав набирати швидку, та, на щастя, через декілька хвилин хлопця вже забрали лікарі. Сказали, що жити буде, дивно звісно, крови він втратив багато.

Я не знаю, чому мене не взяли на допит, чи як там заведено, я єдиний свідок спроби самогубства, а може я і підозрюваний, плюс коли приїхала швидка, слів на стіні вже не можна було розібрати, тож я був також єдиним свідком того вірша. Але мене нікуди не забрали, також лишився ніж, коли підіймали хлопця на ноші, то кинджал випав з його руки. Перше, що я хотів зробити, це підняти його все-таки це була чудова річ, але згадавши власницю ножа, я лишив все як є.

Я пішов в бар, вирішивши зробити всі свої справи, у туалеті бара..

© Хонна ,
книга «Збірка Богів».
 Молоденький бармен
Коментарі