Тріолет 47
Микола Мотрюк
Чому я тут, і де я зараз? Я загубився, чи помер..? Немов завісу хто простер... Чому я тут, і де я зараз? Чи пам'ять геть, до біса стер Стрибога одурілий вираз..? Чому я тут, і де я зараз? Я наче в сні серед химер... Навколо ляскіт, дим і галас, Мій дім — окоп, я — гренадер. Гуде мокшанський БТР, Навколо ляскіт, дим і галас... Вал земляний братів пожер, Нікого більше не зосталось... Навколо ляскіт, дим і галас, Мій дім — окоп, я — гренадер... І раптом звідкись місто взялось, І тихий парк серед озер, Ласує дітвора еклер... І звідки місто тут узялось..? Ворожий стрілив револьвер, Скажена кров огнем зайнялась... Давно не тут вже, там я зараз, Я в мороці серед химер...
2024-10-07 06:52:44
4
0
Інші вірші поета
Тріолет 32 Сонет 38 Сонет 36 Тріолет 27
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3264
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3957