Тріолет 12
Микола Мотрюк
Від тебе ліків не існує, Я безнадійний пацієнт... Ніщо мене не порятує: Від тебе ліків не існує... Розбите серце колапсує... Від'ємний коефіцієнт... Від тебе ліків не існує: Я безнадійний пацієнт... Смертельний вірус хазяйнує, В морг забезпечений клієнт... Любовна болість прогресує, Смертельний вірус хазяйнує... Змарніле тіло агонує, Добіг кінця експеримент... Від тебе ліків не існує, Я... безнадійний пацієнт...
2022-12-16 21:16:25
17
5
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (5)
просто веселка
Файно і сумно водночас, захоплююся вашою творчістю ✨👏✨
Відповісти
2022-12-16 22:42:36
1
Микола Мотрюк
@просто веселка Дякую...
Відповісти
2022-12-17 05:31:07
1
Лео Лея
Можливо, знайдеться вакцина... Гарні вірші пишете, пане поете 👍 Щоразу, коли читаю Ваші тріолети, ніби дивлюся новий епізод життя.
Відповісти
2022-12-18 21:02:49
1
Інші вірші поета
Сонет 27 Божевільний Рондо християнинові Тріолет 18
Інші поети
Юлія Мушак
@yulia_mushak
Muzalevski
@Muzalevski
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4824
وردةٌ قبِيحة
تُومِي.
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2616