Тріолет 12

Микола Мотрюк

Від тебе ліків не існує, Я безнадійний пацієнт... Ніщо мене не порятує: Від тебе ліків не існує... Розбите серце колапсує... Від'ємний коефіцієнт... Від тебе ліків не існує: Я безнадійний пацієнт... Смертельний вірус хазяйнує, В морг забезпечений клієнт... Любовна болість прогресує, Смертельний вірус хазяйнує... Змарніле тіло агонує, Добіг кінця експеримент... Від тебе ліків не існує, Я... безнадійний пацієнт...

2022-12-16 21:16:25

17

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

просто веселка

Файно і сумно водночас, захоплююся вашою творчістю ✨👏✨

Відповісти

2022-12-16 22:42:36

1

Микола Мотрюк

@просто веселка Дякую...

Відповісти

2022-12-17 05:31:07

1

Лео Лея

Можливо, знайдеться вакцина... Гарні вірші пишете, пане поете 👍 Щоразу, коли читаю Ваші тріолети, ніби дивлюся новий епізод життя.

Відповісти

2022-12-18 21:02:49

1

Схожі вірші

Всі

Я отпущу с временем дальше ...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...

44

9

3354

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

35

4

2198