Тріолет 12

Микола Мотрюк

Від тебе ліків не існує, Я безнадійний пацієнт... Ніщо мене не порятує: Від тебе ліків не існує... Розбите серце колапсує... Від'ємний коефіцієнт... Від тебе ліків не існує: Я безнадійний пацієнт... Смертельний вірус хазяйнує, В морг забезпечений клієнт... Любовна болість прогресує, Смертельний вірус хазяйнує... Змарніле тіло агонує, Добіг кінця експеримент... Від тебе ліків не існує, Я... безнадійний пацієнт...

2022-12-16 21:16:25

17

5

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (5)

просто веселка

Файно і сумно водночас, захоплююся вашою творчістю ✨👏✨

Відповісти

2022-12-16 22:42:36

1

Микола Мотрюк

@просто веселка Дякую...

Відповісти

2022-12-17 05:31:07

1

Лео Лея

Можливо, знайдеться вакцина... Гарні вірші пишете, пане поете 👍 Щоразу, коли читаю Ваші тріолети, ніби дивлюся новий епізод життя.

Відповісти

2022-12-18 21:02:49

1

Схожі вірші

Всі

" Вздох неба "

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я теряю себя , как птица в полете Каждый вздох облегчения , Когда вижу неба закат Мне плохо , когда не дотронуться К твоим обьятьям свободно , Но я знаю, что ты не услышишь , Мой вслип слёз из-за окна ... За глубиной туч темного неба Ранее, чем ты уже вспомнишь И подумаешь, как я скучаю , Скрою всю грусть.тишиной ... Может быть сердца стук угнетает И воздух из лёгких рвется волной Но ритм одной песни будет на память , Тех последних слов ветра холодов ... Пока не угаснет горизонт пламя Последнего огня без тебя , Багры унесут строки мгновенно Без следа раньше тепла ... P.s: Грусть неба скрывает больше чем мы думаем ...✨💫✨ 🎶 Where's My Love ~ SYML 🎶

39

4

3131

I Saw a Dream

Ілва Стрілецька

I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.

102

15

16752