Mer
La mer, sauvage et si dominatrice. Je la contemple de mes yeux émeraudes. Je la respecte profondément, elle est impérieuse, digne. La brise matinale qui souffle secoue mes cheveux et caresse ma peau pendant ma contemplation. Ce moment est doux, agréable. Je sors la flûte que je garde toujours avec moi, mon instrument fétiche. Dès les premières notes, j'ai l'impression que mon âme se fond avec l'air marin et deviens écume. Une écume éternelle qui brille d'une douce lueur verte.
2020-10-18 20:42:11
6
8
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (8)
Kotodama
Court, mais beau 🌠 J'adore, J'attends tes textes et poèmes avec impatience ❤
Відповісти
2020-11-12 05:28:29
1
Lyly
@Kotodama Merci ! ✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨✨ (Que de pallaites ma foi...)
Відповісти
2020-11-12 05:39:11
1
Kotodama
@ Lyly De rien ! 🌠✨🌠✨🌠
Відповісти
2020-11-12 05:39:42
Подобається
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4319
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5271