Спокій серед буревію
Всі думають, що вони праві Здіймають галас через дрібниці. І боляче стає мені Не добре у своїм єстві... Загинули бажання, мрії Спалах світла покинув комірчину Згадую теплі літні дні Шукаю неземну місцину. І хто б, що не казав тобі Байдуже відносить до цього Коли слова бувають неприємні і гіркі. Вони уб'ють слабкого. А ти і я, ми будемо стійкі! Мовчатимемо, коли нас ганьбити будуть Кривдники подумають, що ми німі Та з часом голод вони втамуюють.
2024-01-02 17:03:40
3
0
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1803
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
74
14
5725