Муза
Вже п'ять років я пишу вірші,
Вириваючи кришталі зі своєї душі,
Виливаючи у віршах свою радість та горе,
Щоб не затопило мої думки емоцій море,
Я пишу, щоб у віршах літати,
Щоб після мене було що згадати,
Для того, щоб кожен міг зрозуміти сутність мою,
І знати про що я долю молю,
Я писала ще дівчинкою малою,
Пройшла поетичний шлях, щоб стати собою,
Мені хочеться аби кожен, хто мої вірші прочитав,
Всі тіні в моїй душі пізнав,
На цьому тернистому шляху я зустріла ту, яку Музою всі називають,
Інші про неї мало що знають,
Вона приходить до тих, хто в серці зірку має,
Їх всіх Муза на витримку перевіряє,
Її прихід передбачити неможливо,
А коли Музу зустрічаєш, то треба діяти сміливо,
Бо в одну мить вона може, як сніг розтати,
А може довго тебе не відпускати,
Про неї майже нікому нічого невідомо,
Далеким від поезії Муза взагалі незнайома,
Та вона допомагає шедеври творити,
Коли Муза є, то треба спішити,
Вона точно всього тебе просканує,
Коли потрібна її допомога, то вона це відчує,
Для мене вона жінка чи дівчина прекрасна,
І її сила безмежна та незгасна,
Муза не людина, не дух, а кожного мрія,
Можливо, вона п'ята стихія,
Той, хто раз її бачив, той мене зрозуміє,
Як її дотик всю душу зігріє,
Треба лише її вірно та довго чекати,
Тоді вона прийде на землю, аби нам допомагати.
04.01.2021
4
2