Король
Привіт, мій ванільно-солодкий світе, Ми знову на полі квітів добра, п'ємо солодке вино кохання, Не паралельні більше наші близькі орбіти, У твоїх обіймах я буду дихати і любити до самого світання, Який же ти неповторний, мій принц казковий, Твоя душа чистіша, ніж у передчутті спокою небо, Ти дістаєш зі свого серця світ яскраво-різнокольоровий, Зі своєї душі ти дістанеш той пристрасно-теплий вогонь, який лише нам треба, Твій світ такий прекрасний, як лілія тендітна, Розкажи мені, як яскраво ти сяєш із Землі на інші планети, З народження в тобі без шипів троянда розквітла, Ти розсипаєш її пелюстки, розставляючи свої тенета, Мій король, ти найважливіший для мене за все, Ти знаєш, скільки скарбів ти несеш у сутності своїй, І хай нас доля-ріка невідомо куди і чому занесе, З тобою, мій король і повелитель стихій, Принось мені й далі свою любов і теплоту долонь, Бо я вже сплела дві наші близько-далекі долі в одну, Хай буде вічним наш любовний вогонь, Мій рідний, я тебе дуже сильно люблю. * З днем народження, король 💋♥️
2021-11-10 22:00:02
4
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Kruhitka Dobro
Дякую❤️
Відповісти
2021-11-11 04:53:21
1
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro 💋💋💋
Відповісти
2021-11-11 05:04:40
1
Схожі вірші
Всі
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
1761
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11463