Демони
Lelyana_ art
Демони з'їдають нас зсередини і розпорошують наше єство, Розвели суцільне пекло і палять те, що в душі зросло, Крик про допомогу застиг у психоаналізі мрій, Свідомість бореться у протистоянні демонічно-янгольських стихій, Демони, не роз'їдайте душу того, хто живе у найглибшому куточку серця мого, Не розщеплюйте ніжні порухи сутності його, Доторкнувшись руками, ми увіковічнемо наш секрет, Хай вічно живе у моєму фантастичному поет, Демони, не чіпайте райських снів того, хто в серці живе, Якщо вам треба жертва - беріть мене, Всі ваші хитрощі я вже знаю, Мечем прекрасних мрій і дум, вам подолаю.
2021-06-08 18:53:55
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Lelyana_ art
@Kruhitka Dobro 🥺🥺🥺🥺🥺
Відповісти
2021-06-08 19:03:45
Подобається
RETURN Зігфрід#ВGD
Чудовий , стильний вірш
Відповісти
2021-06-08 20:26:45
1
Lelyana_ art
@RETURN Зігфрід#ВGD Дякую 😊
Відповісти
2021-06-08 20:27:07
Подобається
Інші вірші поета
Дощі Втретє явилася любов Русалка Сяй
Інші поети
Merlin911
@garovan321
Emily Prime
@Emily_Prime
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3833
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1312