Не очікуй
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
(18+)
Ответка на стихотворение от Фреш https://www.surgebook.com/one_life_/poem/vzhe-blizko Тривоги спіткали, Дороги сплелись. Живемо під небом А дивимось вниз. Немає доріг без журби - Крила розправ І лети!
2021-10-10 15:08:59
15
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК
@Станислав КРАЙНОВ спасибо тебе, Станислав, за душевность.
Відповісти
2021-10-11 03:18:26
1
Станислав КРАЙНОВ
@Ledi ПТАШКА #ОЛД #ТОК незачто Пташка тебе спасибо большое ты поэтесса нового времени которая имеет право занять место в одном ряду с известными поэтессами как Ахматова Бергольц Барто и другими известными поэтами писателями и писательницами.
Відповісти
2021-10-11 04:21:35
1
Вероника Рубин
Очень хорошо получилось
Відповісти
2021-10-11 20:15:44
Подобається
Інші вірші поета
Чорний день Остання година (Верлибр) Стюардеса Таня Зачинюсь
Інші поети
Mila Kaminska
@Mila_Kaminska
Scion Marion
@ScionMarion
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11527
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
1972