ХХХ
Не знаю, що стало зо мною,
Сумує серце моє,—
Мені ні мну, ні покою
Казка стара не дає.
Повітря свіжіє — смеркає,
Привільний Рейн затих;
Вечірній промінь грає
Ген на шпилях гірських
Незначна красуня на кручі
Сидить у самоті.
Упали на шати блискучі
Коси її золоті.
Із золота гребінь має,
І косу розчісує ним,
І дикої пісні співає,
Не співаної ніким.
В човні рибалку в цю пору
Приймає нестерпний біль,
Він дивиться тільки у гору —
Не бачить ні скель, ні хвиль.
Зникають в потоці бурхливі
І човен, в хлопець з очей,
І все це своїм співом
Зробила Лорелей
Генріх Гейне
2018-11-04 15:38:55
8
2