Той день

Рая Лебідь

...Той день минув... І стала ніч сліпа. Почуй! І вслухайся в слова: Історія людей, Тих, що були, і вже нема. Колись і ми ввілляємось В просто слово... Історія людей: Історія зі святості й пороку; І не поступиться той день ні кроку... Той день, що впав сьогодні На твоє ясне чоло. І ти тепер єство, що стрепенулось, Тихо, й знов, в утробі майбуття: Тепер, під пісні зір вестиме в вічність, Той день, малюючи тебе крізь забуття... ...Той день єси і юний, і старий, Мов его Бога. Коли в колиску положив, Коли в труну проводив. ...І був той день німий, І ніч сліпа була йому до пари, І як ті двоє переспали В печері неба голубій, І пара духів-голубів Упала ним на груди: Каїн і Авель. І перший їх дім, І перші сльози, І перший сміх Крізь верболози; В наш дім німий, у нашу хату, землю нашу... І в ніч сліпу, у нашу ніч... Той день, коли була свята вагіна, І зводилися храми для повій, І падали у сніг крихкий Умерлі на очах тяжкого колізею; І як горіли відьми на чумному вогнищі; Душилися "не люде" під тупіт Кроків ідолів живих... І виживали Бога ради, і Чорта ради, І ради дня, - німого дня. І зачиналися під світло зір: І прозрівала ніч, і були зорі їй за очі... ...І в шостий день творінь Світанок розбудив Од холоду нічного, і од химерних І блаженних снів Живих... І ми родились у світанок, І йшли у той же самий день... ...Історія людей...

2019-01-25 12:31:17

2

0

Схожі вірші

Всі

Минутой мечтания :)

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я мнимо расскажу тебе о прошлом И заберу кусочек шоколада Рассказ уж будет длиться долго О том ,как было тяжело сначала Наверное это для тебя не важно Спрошу себя, а ты хороший ?) И почему же стоишь рядом Даря улыбку лишь прохожим Мой телефон звонит мне чаще , Чем слышу твой прекрасный голос Аккорды струн во взгляде малость, Когда увижу тебя где-то снова Про свои чувства смолчу вовсе , Чтоб не будоражить просто взглядом , Хватает только вкуса кофе Лишь думать о тебе минутой мечтания .

40

11

1965

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12000