обери власний фінал
ти знаєш, що можна вигадати нового бога та навіть самому стати тим, на кого молитимуться кілька паств. написати віршовану біблію-2, де свавільні місткі цитати марним ілюзіям скинуть ментальний пас. можна пробути вигнанцем у власної вбивчої думки, бачити вихід нестерпний (проте ясний) з надто гарячих невизначених стосунків, що підсвідомо транслюють уперті сни. можна писати посвяти, допоки лишились сили на жалюгідні благання заздалегідь призупинити прощання. завжди просила, тільки покинувши гру, не спинити хід. можна забути важливе, чужою людиною без контексту стати нарешті. згубитися поміж зір, спогадів домовину закопуючи гротескно в жменях мовчання, розчинених у сльозі. можна без тями любити та в серце вганяти палі. термін залежить від волі. давай парі: день, коли я збагну, що нарешті нічого до тебе не відчуваю, стане для мене {останнім/червоним} в календарі.
2021-10-25 08:54:50
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Last_samurai
щиро дякую!
Відповісти
2021-10-26 20:15:32
Подобається
Last_samurai
Відповісти
2021-10-26 20:15:48
Подобається
Last_samurai
@Евгений сам розчарований😃
Відповісти
2021-10-26 20:16:56
1
Схожі вірші
Всі
Не скажу "люблю"
Знаєш, складно Тебе любити й не сказати. Тебе кохати і збрехати, Що зовсім іншого люблю, І що до тебе не прийду. Знаєш, той "інший" мене теплом своїм зігріє. Зачарує і поцілує, А ти сиди там далі сам, І йди назустріч виючим вітрам. Тобі вже більше не скажу своє я болісне "люблю"... А просто відпущу і почуття у собі похороню.
72
13
4970
Кохаю
Я впізнаю тебе серед тисячі лиць, І тихенько, крізь світ, побіжу, І нехай вже позаду мільйони столиць, А я в полі тебе обійму. Обійму і заплачу від щастя свого, Мабуть, більшість йому навіть заздрять, А мені вже давно на них все одно, І на те, що вони мені скажуть. Я, мій милий, єдиний, тобою живу, І в повітрі ловлю твої нотки, Я для тебе співаю і стрічку нову, Запишу у своєму блокноті. Ти малюєш мій сон із мільйону казок, У якому такі різні барви! Ти даруєш мені той рожевий бузок, А із ним, мов мереживо, чари. Від обійм, поцілунків твоїх я горю, Мов метелик над вогнищем синім, Боже мій, якби знав, як тебе я люблю, Якби знав, як без тебе я гину.
98
15
7486