Я забагато думаю...
Liv
Я забагато думаю часом, І романтизую життя, Через це я буває часто, Плутаю усі почуття. Я забагато думаю завжди, І вигадую те, що пусте, Так брудняться всі сліди правди, І втрачається віра в святе. Я забагато думаю, мабуть, І не так розумію людей, І я плачу услід тим, що йдуть, Вирвавши серце з грудей. Я забагато думаю може, Через це і не люблять мене, Бо я часто до тих вороже, Хто за мене будь-кого уб'є. Я забагато думаю певно, Я сама й розбиваю себе, І немає у цьому більш винних, Окрім самої мене...
2023-05-07 10:11:53
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Микола Мотрюк
Чому така дурнувата закономірність: коли хтось нас починає любити більше ніж ми - ми їх починаємо ігнорувати, уникати, відкидати... і навпаки..?
Відповісти
2023-05-07 22:16:06
2
Інші вірші поета
Попий води і заспокойся... Про що тобі шепочуть зорі? Він покохав демона... Не знаю...
Інші поети
omar saber
@omar_saber
Enok Mayeny
@Enok_Mazino_Mardukg
Схожі вірші
Всі
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
1751
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16345