А їй, тоді, 16 років було

Kсения Князева

А їй,тоді, 16 років було Була найкрасивішою з дівчат Але напевно, серце підмануло І все життя пішло аби зна як Як би дівчина знала, що чекає, Дарма не сумувала б уночі Їі дарма попереджали рідні Вона лиш тільки вірила собі Читаючи, що зорі предрікають, та віривши коханого словам Думки її фантазії душили, Але, нажаль, розбилися, що там.. Він боляче робив-вона трималась А він брехав, і оком не кліпав! І вдень, вночі лиш сльози на подушку лила І серцю дуже боляче робила Вона тоді, листа чекала, сиділа все біля вікна Але тоді, нажаль, не знала розрахували небеса Похмурим днем, маленька нестримавшись, Піднесла до зап'ястя гострий ніж І спогади лиш тільки, лиш... Вона взяла задрепаний той зошит Останній раз писала там слова І душу тиснув велечезний тягар "Ну здраствуй, рідна тітко, смерть моя" Їй боляче було Сльоза стікала, І все писала ті сумні слова, Коли він обіймав їі згадала... "Але я б краще стрімголов тікала, Мені ж матуся радила моя" Він прочитавши ті слова молив: "Терпи, терпи, отам швидка вже їде Не чула вже мала тоді тих слів, очей не бачила Бездиханне лиш тіло серед ванни, вона тоді, Мов як жива була.. От день минув, який же ти нечесний! Навіщо про любов ти їй брехав? Якщо ти обіцяв кохати вчора-даремно іншу дівчину пізнав! Її ти враз від серця відірвав Ти знову людям брешеш, як ти можеш!? Все віриш у пробачення? Та ні, ти час назад спочатку поверни! Цінуйте, люди, те, що зараз є! Не ображайтесь і дарма не плачте, Бо доля може різко повернути І так, що аж у грудях заболить І будьте обережніші, ви, люди, Щоб у сльозах до Бога не молить!

2018-11-04 10:33:00

3

4

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Сніданок з Едемом

Не с дівчат, а з дівчат

Відповісти

2018-11-04 11:04:47

Подобається

Kсения Князева

@Сніданок з Едемом спасибо

Відповісти

2018-11-04 11:07:25

Подобається

Kсения Князева

Не заметила

Відповісти

2018-11-04 11:07:39

Подобається

Схожі вірші

Всі

Все й одразу

Ай

Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.

84

2

5081

La lune

Nadine Tikhonovitch

Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!

49

14

1568