(k.m.)
Ко Ма
Яка краса ті сніговії, Що сиплять сріблом навкруги. Можливо, то дитячі мрії? Або котячі пироги? Виблискує сніжок на сонці, Зими красою мерехтить. Мороз заглянув у віконце, Він трудівник – завжди не спить. Чарівно падають сніжинки, Пухнасто ляжуть біля ніг. І лине сміх в кожній хатинці, Приходить свято на поріг!
2021-01-24 17:07:10
0
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Ко Ма
@Алексей можливо нічого в цьому житті не варто взагалі робити) колись думали, що земля пласка, а жінки гідні тільки народжувати. А що до моїх "котячих пирогів", то внутрішнє вживання це сім'я по Вашому? Тоді поспішаю повідомити, що свого читача я вважаю членом своєї сім'ї і неодмінно ділюсь з ним думками, навіть якщо вони літають десь поміж "котячих пирогів".
Відповісти
2021-02-03 14:16:56
Подобається
Алексей
Благаю, не теба((((
Відповісти
2021-02-11 12:31:16
Подобається
Ко Ма
@Алексей пропоную вам просто не читати мою поезію, я не буду благати😆
Відповісти
2021-02-11 12:42:43
Подобається
Інші вірші поета
k.m. k.m. k.m. k.m.
Інші поети
Maee
@Maee
Red Blue
@redAndblue
Anntuanetta
@Anntuanetta
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1992
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1746