Мед поезії
(18+)
Скандинавська легенда Відносини між асами і ванами були тоді не кращі, І щоби примиритися - вони зустрілись. В знак миру кожен з богів підійшов до чаші Та плюнув в неї - так війна і припинилась. З слини був створений мудрець Квасір - Нема питання, на яке би той не відповів; Цей чоловік приніс на землю асів мир, Пішов по світу він і мудрості істот учив. Два злобних карлики: Фйалар з Галаром Квасіра хитрістю до себе заманили; І щоб самим розжитись божим даром - Богів обранця підступно цверги вбили. Злили Квасіра кров у чан й два глеки, З бджолиним медом добре розмішали - Так мед поезії створили жадібні і недалекі, Які чомусь мудріше від того не стали. Прислали аси вісника до вбивць жорстоких, Щоб з'ясувати - як зміг мудрець у домі їх померти; Збрехали гноми посланцеві не моргнувши й оком: - Від мудрості помер, бо був лиш тільки смертним! Дізнався Гіллінг, що є у цвергів мед чарівний - Їх златом спокушав, торгуючись невміло; А гноми запросили Гіллінга кататися в човні, Й ладдю перевернувши - велета втопили. На берег випливши, підступні гноми Дружині мовили, що Гіллінг потонув в нурті бездонній, Коли ж сердешна вибігла із дому - На голову їй кинули млинове жорно. Гадали цверги, що усе їм зійде з рук, Але син Гіллінга - Суттунг зумів на вбивстві їх спіймати, І щоби велетень не утопив нікчемних карлів двух - Їм довелося мед, як викуп за життя, віддати. Суттунг забрав з собою поетичний мед, Відвіз додому і сховав в Хнітбйоргських скалах; Залишив доньку тут свою - Гуннлед, Щоб мудрості напій вона оберігала. Та Одін вирішив будь-що той мед дістати І до Суттунга брата - Баугі проклав місток; Сказав: - За дев'ятьох я буду ціле літо працювати, Якщо ти меду даш мені поезії ковток! Хоч меду власником не був Баугі, Та обіцяв в усьому Одінові помогати; Коли ж вони прийшли за медом до Суттунга - Відмовився гігант їм хоч краплину дати. Не став Баугі відмовлятися від власних слів, Але був впевнений - Суттунга їм не обдурити; Та хитрий Одін здивувати всіх зумів - Дістав з кишені бур й велів до Гуннлед отвір просверлити. А як діру було пробурено свердлом, Став змієм бог і в отвір прослизнув, Представ пред Гуннлед Одін гарним юнаком - І тим увагу дівчини до себе привернув. Три дня й три ночі пронеслись стрілою, Та вже таку удачу Одін мав легку - Закохану Гуннлед узяти обіцяв з собою, Якщо із діжки кожної дозволить меду спробувати по ковтку. Із першого ковтка осилив Одін Одрерір, З другого випив Бодн, з третього - Сон, А потім на орла перетворився - й полетів Швиденько до Асгарду, щоб не потрапити в полон. Та як на зло - Суттунга до печери принесло, Своїй доньці він їжу ніс із дому; Узрівши все - вмить перекинувся орлом Й метнувся навздогін, щоби помститись крадію лихому. Аси побачили, як Одін до Асгарду підлітав, Щоб плюнув мед - назовні чашу винесли скоріше, Та вже занадто Одін поспішав - Й частина меду вийшла через отвір інший. На неї пустомелі звідусіль поналітали, Котрі поетами вважаються, а справді - римоплети; А кращий мед - Одін віддав богам і скальдам, Які про "кров Квасіра" всюди рознесли куплети. Аси, вани - різні раси богів. Гіллінг, Суттунг, Баугі, Гуннлед - представники раси велетнів. Нурта - безодня. Одрерір, Бодн, Сон - назви трьох невеличких діжок меду поезії . "Кров Квасіра" - переносна назва меду поезії в скандинавських легендах і сагах.
2020-10-23 06:00:06
4
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Радий, що сподобалося!
Відповісти
2020-10-23 06:25:59
Подобається
Схожі вірші
Всі
Шукати святе в почуттях
Я пам'ятаю. Вибач, я все пам'ятаю. Чому цей біль ніяк не зникає? Час його береже. Мене він, ламає Й душа в нім палає. Пробач за все. Чого ж зберігаю? Усе це лякає. Себе забуваю і душу вбиваю, Та біль все живе. Серце згорає, Розум втрачаю, думки покидають. Ненавиджу це, понад усе. Тебе забуваю. Звички зникають. Віри тепер немає. Кохання вбиває. І допомоги вже не чекаю. Завжди щось втрачаю. Хтось уже добиває, не знаючи це. Можливо, шукала в цім світі святе, Та я не знала, що воно в мені є.
54
2
4380
وردةٌ قبِيحة
و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟
55
10
2318