Роздоріжжя
Я залишусь на роздоріжжі без тебе й без імені,
Не кричатиму, не молитиму, просто піду.
Тільки очі із неба засяють волошками синіми,
Сиплять блискітки срібні на кригу між нами тверду.
Поверну в інший бік і губитиму сльози лиш перлами,
Може, вітер улітку закотить в зелену траву,
Може, як насінини, зростуть аж до неба стеблами,
Може, наче крижинки, розтануть у ніч грозову.
Може, діти знайдуть і додому нестимуть, як м'ячики
У долоньках маленьких, неначе предивні скарби,
Дивні мрії мої вже чужі зігріватимуть пальчики,
Розростуться по світу, як після дощу гриби.
Я залишусь на роздоріжжі без тебе й без імені,
Не кричатиму, не молитиму, просто піду.
Тільки спогади, мої вірні картинки сповільнені
У кутку в темну скриню, всміхаючись, мовчки складу.
2019-02-05 16:33:21
7
0