Ну може трохи, незбагненна осінь...
Бувають такі миті у житті.
Що доброго в них тільки те,
Що вони, дяка Богу, лише миті.
Бо ж людям, нам земним.
Хоч через біль, та любо таки жити.
Любо плекати мрії і думки.
Любо кохати серцем щирим.
І ми таки кохаєм, залюбки.
Кохаєм з болем, і кохаєм з миром.
Кохаєм вперше, як в останній раз.
Востаннє так кохаєм, наче вперше.
І головне для душ, у скрути час,
Любов як ліки, пити надщесерце
Хай хто впадає в крайнощі, овва.
Але теплА душі, у тому свіле диво,
Що поки в ній хоч часточка жива
То для душі такої, геть усе можливо.
2018-10-16 01:21:32
7
0