Не грайтесь, люди, з сьомою печаттю
Андрій Сидорець
Кожного дня маю усмішку я, Не покидає мене вона ні на мить... Для людей я з нею в обіймах міцних, А в реаліях хочу її застрелить. А все через що? Дурний? Мо, без тями? Ні, просто серце пішло до людей, Що своїми пустими каяттями Викликали абсурду повний апогей. І з-поміж цих пустих відголосків душі, Що каяттям хочуть вийти до Бога, Люди собі ж роблять круті віражі На шляху прямої життя дороги. І чому ви просто не можете мовчать? Вас не лякають сім ангелів помсти? У Бога в руках уже сьома печать! І зламати її Бог може просто... Скільки до успіху вам потрібно кроків, Щоб нарешті тиснути "початок"? Але ж з попелу минулих років Чотири вершники уже повстало...
2018-12-29 21:18:44
7
0
Інші вірші поета
Може, все ж? "Бути чи не бути..." Люстерце у серці Напишу...
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Kotik
@VericoKun
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1428
Тарантела (Вибір Редакції)
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
44
34
8307