Не грайтесь, люди, з сьомою печаттю
Андрій Сидорець
Кожного дня маю усмішку я, Не покидає мене вона ні на мить... Для людей я з нею в обіймах міцних, А в реаліях хочу її застрелить. А все через що? Дурний? Мо, без тями? Ні, просто серце пішло до людей, Що своїми пустими каяттями Викликали абсурду повний апогей. І з-поміж цих пустих відголосків душі, Що каяттям хочуть вийти до Бога, Люди собі ж роблять круті віражі На шляху прямої життя дороги. І чому ви просто не можете мовчать? Вас не лякають сім ангелів помсти? У Бога в руках уже сьома печать! І зламати її Бог може просто... Скільки до успіху вам потрібно кроків, Щоб нарешті тиснути "початок"? Але ж з попелу минулих років Чотири вершники уже повстало...
2018-12-29 21:18:44
7
0
Інші вірші поета
Доля в монеті: чи "Орел" полетить? Може, все ж? Янголи в білих халатах. Напишу...
Інші поети
Anna Sparrows
@birdwithword
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
2167
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5236