Вістря
Розтинаючи час на «до» й «після»,
Людство ніби заточує вістря,
В своє ж серце встромляє, щоб кров
Пролилася, а з нею й любов.
Розбиваючи шлях і дорогу,
Людство нищить свою ж перемогу.
Людство гине в своїх же руках
І за страхом породжує страх.
Пробиваючи рани в тілах,
Людство тисне ножі в кулаках
І ховає за спиною зброю,
Воно йде на всіх інших з війною.
Розстібаючи куртку добра,
Людство робить, на жаль, це дарма
Й залишає лише на собі
Черству душу, що тоне в журбі.
17.05.2022
2022-11-21 14:33:19
1
0