Вістря

Юлія Ципляк

Розтинаючи час на «до» й «після», Людство ніби заточує вістря, В своє ж серце встромляє, щоб кров Пролилася, а з нею й любов. Розбиваючи шлях і дорогу, Людство нищить свою ж перемогу. Людство гине в своїх же руках І за страхом породжує страх. Пробиваючи рани в тілах, Людство тисне ножі в кулаках І ховає за спиною зброю, Воно йде на всіх інших з війною. Розстібаючи куртку добра, Людство робить, на жаль, це дарма Й залишає лише на собі Черству душу, що тоне в журбі. 17.05.2022

2022-11-21 14:33:19

Інші вірші поета

Я, мов з ламкого дуже скла Ти - єдина, кого я люблю Я з кимось бігла Крок

Інші поети

His Queen

@his_queen0926

Sneha Das

@curiousdreamer

Edelweiss

@Edelweiss

Схожі вірші

Всі

Дівчинко

Ай

Рятувати старі ідеали немає жодного сенсу, все сведемо до творчості або дикого сексу. Зруйнуємо рамки моральних цінностей, напишимо сотні віршів і загубимось серед вічностей. Наш голос лунатиме і поза нашим життям. Дівчинко, просто тримай мене за руку і віддайся цим почуттям.

103

4968

Пóдрузі

Asteriya

Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.

3181