Істина
Юлія Ципляк
Білий ріже очі. Чому? Бо білий - чистота, віра, світло, свобода, недоторканість - Істина. Мабудь, у погляді забагато чорного, який покривається, пронизується та нещадно вбивається білим, завдаючи того незвичного болю, невідомих страждать, неминучої втоми. Білий ріже вени. Чому? Бо білий - пігулки, білий - ліки, хірургічний ніж. Напевно, у крові забагато смоли зі сторонніх тіл, забагато токсинів і запалених клітин. Білий ріже слух. Чому? Бо білий - досконалість, бездоганність і гармонійність. Можливо, у думках забагато дисонансів, забагато суперечок і провокацій. Білий ріже плоть. Чому? Бо білий - дух, білий - незримість, незбагненність, які просочуються крізь полотно зовнішнього каркасу. Білий розповсюджується в просторі, заповнює собою Всесвіт і горить небаченим світлом. Білий ріже очі. Чому? Бо білий - чистота, віра, світло, свобода, недоторканість - Істина. 16.09.2022 Фото: Ю. Ципляк
2022-11-30 08:19:35
2
0
Інші вірші поета
Крок Прощення Поряд Людина - ?
Інші поети
Clarissa Fairchild
@clarissa_fray
Мария Шпир
@mariya_shpir
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4893
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1428